Димчо Дебелянов
КРИВАВИТЬСЯ В ГРУДЯХ РОЗ'ЯТРЕНА РАНА...
Переклад з болгарської Любові Цай
Кривавиться в грудях роз'ятрена рана,
настали безрадісні дні...
Одна ти у цілому світі, кохана,
за все ти миліша мені...
Прийди, принеси мені втіху блаженну,
без тебе і долі нема;
ім’я твоє миле – то сяяння денне,
моє ж – ночі чорної тьма.
Дні випали надто жорстокі й холодні,
жах крила мої охопив,
з прокляттям і криком над глибом безодні
я голову горду схилив.
Було ж – перемоги у блиску проміння
я бачив у сні недарма,
і марились в пристрасних мріях видіння –
як гра перемогу сурма.
Та рано пізнав я скорботу нужденну,
зломили нелегкі часи;
прийди, подаруй мені втіху блаженну
і в темряву день принеси.
Бо зяє у грудях роз’ятрена рана,
настали безрадісні дні,
одна ти у цілому світі, кохана,
за все ти миліша мені.
***
Оригінал:
Димчо Дебелянов
Разяжда гърдите ми кървава рана,
отпущат се в немощ ръце...
А в целия свят ти едничка остана
най-скъпа за мойто сърце...
Дойди, успокой ме, дойди - утеши ме,
нерадостен път ме сломи;
сияние дневно е твоето име,
а моето - нощни тъми...
Живота бездушен ме люто измами,
крилата ми светли скова
и с клетви и вопли сред пропастни ями
наведох аз горда глава.
А някога слънчевий блясък обичах,
сънувах победни борби
и в страстно безумье се страстно увличах
сред екнали бойни тръби.
Но рано сподвиха ме скърби без име,
нерадостен път ме сломи;
дойди - успокой ме, дойди - утеши ме,
ден дай ми в среднощни тъми.
Че зее в гърдите ми кървава рана,
отпущат се в немощ ръце,
а в целия свят ти едничка остана
най-скъпа за мойто сърце.