Я спускался в ольвийский могильник,
и склеп нависал
над свечою,
развеявшей эхо неясного страха.
Уходили печали,
и отсвет по стенам витал...
Только ночь и свеча.
Только вечная скорбь саркофага.
Но меня озарили
на этой гробнице слова:
«Той, что вечно прощала,
храня непреклонную веру,
что при муже живом
оставалась одной, как вдова,
пока муж наслаждался любовью
продажной гетеры...»
Вековечный мотив.
Стародавний ольвийский мотив.
Покаянье чужое
в глаза попадает слезою.
Сколько б я ни ходил,
не забуду я этих могил.
И сюда я вернусь,
и опять будет ночь со свечою.
На могильнике снова
увижу медлительных птиц,
и увижу, как сыплется дождик -
за каплею капля,
как смиренно ползут,
подбираясь под днища гробниц,
камень древних следов
и тяжёлых сандалий Геракла.
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
Ольвійський метроном
Я спускався в ольвійський могильник.
Нависав наді мною склеп.
Стеаринова скромна свіча
просвітила у серці звитягу.
Тут умить не ставало
мізерних житейських халеп.
Тільки ніч і свіча.
Тільки вічна печаль саркофагу.
Та мені зазоріли
на гіркім саркофазі слова:
«Тій, що завше прощала
мої довголітні мандрівки.
Що при мужі живому
на ложі сама, як вдова,
доки муж під подолом
гетери - продажної дівки...»
Старовинний мотив...
Старовинний ольвійський мотив.
Покаяння чуже
опадає сльозою у вічі.
Скільки б я не ходив,
скільки б ніг у світах не трудив,
я сюди повернусь,
тут ізнову світитиму свічі.
На могильнику знов
чистить пір'я знеможений птах.
Дрібен дощик іде,
і за краплею скапує крапля.
І смиренно повзуть,
підповзають під сам саркофаг
скам'янілі сліди і камінні сандалі Геракла.