Жить! - взаправду. Недаром, теряясь в неделях,
Жизнь прошла и мерцает звездой из речной глубины.
Облетел календарь. Как весенний снежок на деревьях,
дни растают мои, молодые рассеются сны.
Так прощай, отчий дом, так пыли под ногами, дорога.
Постелю в изголовье траву с приближением тьмы. -
Слишком много тоски. Слишком много беды. Слишком много
на веку, на недолгом веку перевидели мы,
уходя в чистый мир журавлиных надежд, голубиных.
Но - по звёздам наш путь. Я звездой отзовусь сквозь года,
Ибо светит она, потонув в неоглядных глубинах,
полыхая, пока не зажжётся другая звезда.
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
* * *
Жити! - мовби насправді. Насправді життя. Недаремно
пролетіло життя, потонуло зорею в воді.
І сточивсь календар. Як весняний сніжок на деревах -
розтають мої дні, розтають мої сни молоді.
Прощавай, прощавай, перевита антенами хато.
Постелю в узголів'я траву, мов жаскі килими.
Забагато журби. Забагато біди, забагато,
на віку, на недовгім стелилося нам, коли ми
увіходили в світ жайвориних надій, голубиних.
Але шлях наш - по зорях. До вас я зорею озвусь.
Бо палає вона, потонувши в найглибших глибинах,
та пече і болить, доки інша засвітить комусь.