Залиш мене, пусти, і я розтану
В травневім надвечір'ї під дощем.
Затихне місто, введене в оману
Доведеннями хибних теорем.
Ще день прийдешній, може, стане раєм,
А може, вдарить болісно ножем -
Десь місто не кохане запалає,
Задимлене, осліплене, чуже...
І в той момент, коли не стане сили
Молитися в душі чи на словах,
Я плакатиму в небо почорніле,
Опалене на тисячі вітрах.
І може, по каналах та ефірах
Горітиме обвуглена свіча.
У Всесвіті, де більш немає миру,
Слова мої нестримно зазвучать.
А може, після чорної руїни
Настане світ, де буде все моїм.
Ще може, моє Місто не загине,
Розсіється гіркий смертельний дим.
(11-12.05.2014)