Іван Вазов
ЛАСТІВКА
О люба госте, крихітко-пташино,
звідкіль до нас ти, поки що одна?
Так рано, без своїх ти, самотинно
вістиш про те, що йде до нас весна?
Її несеш нам – теплу, променисту?!.
Спішиш до нас, біднесенька! Ще лють
нам березень свою покаже млисту...
Від холоду десь згинеш ти, мабуть.
Так, згинеш! Але голос твiй лунає,
I радiсть повнить небо неокрає.
Уклiн тобi, пташиночко, земний!
Тобі – і всім провiсникам надiї,
тим, що зi злом вели нерiвний бiй.
Всiм, хто життя вiддав заради мрiї.
(переклад з болгарської – Любов Цай)
***
Оригінал:
Иван Вазов
ЛАСТОВИЧКА
Любезна гостенко, о, мила птичко,
как тъй се озова тук и цвъртиш?
Тъй рано без дружина и самичка,
за пролет идеш да ни возвестиш?
За песни, за дни топли, лучезарни?!..
Прибърза, бедна! С нови мразове
и хали зли ни плаши март коварни...
Ще капнеш нейде ти от студове.
Ще умреш, ах! Но ти донесе радост,
но твоя драг гласец звучи на младост...
Поклон, поклон, о, гостенко добра,
На теб, на вси, кат теб предтечи смели
на новото, на светлата зора,
с стихийно зло в неравен бой умрели!