сідаєш біля
бліда аж біла
підвести очі тобі не сила
лише долоні твої червоні
стискають міцно холодні скроні
нудоту серця
ніхто не бачить
прикрий повіки
дощу обабіч
він ллє та виє
та щось бормоче
і серце ниє
твоє дівоче
сідаєш біля
дощу що плаче
на голе гілля
твоєї вдачі