Ни тоски, ни славы, ни иного...
Всё уйдет за грани бытия.
Будет время – и лица родного
Рядом не увижу больше я.
Но прорвётся вера в хаос мира,
как безбрежной вечности река...
Голос позабытого кумира.
Голос позабытого божка.
Лебедя в полёте окружает
тихий посвист птичьего пера.
Всех такое время ожидает,
всем такая выпадет пора.
Как ничья – земля под небесами,
под холодной высью голубой. –
И глаза, омытые слезами,
Видят звёзд свеченье над собой!
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
* * *
Ні журби, ні слави, ні величчя.
Все змітає часу течія.
Час прийде – і рідного обличчя
ув очу вже не побачу я.
Лиш прорветься крізь невіру віра,
і така, мов часова ріка...
Голос півзабутого кумира.
Голос півзабутого божка.
В небесах на лебедя чигає
тихий зойк пташиного пера.
Всіх, усіх така пора чекає,
віднайде усіх така пора.
Під холодним, під високим, вічним
небом – ця земля мов нічия...
Над твоїм заплаканим обличчям –
зоряна холодна течія!