Не той патріот, хто нап’яв вишиванку,
Продався при цьому за хтиві слова,
Пригрівши чужу до країв забаганку,
А думки про мир, вже не тліють, овва!
Не плаче душа за своїм споконвічним,
Не йде кров по жилах з людським в унісон.
Куди не поглянь – всюди сни потойбічні,
Якісь закордонні, де скрізь забобон.
Чиєсь обережне, мов вірус, нашестя,
Що вкотре вкраїнське потягне на дно.
Де все негативне, без жалю, без честі,
Де чути звертання: ти – «бидло», «воно».
Не той патріот, хто нап’яв вишиванку
І хвалиться цим, загубивши єство,
Ковтнувши в захопленні жваву приманку,
Ні роду ні племені, славить лиш зло.
А той патріот – хто в густому серпанку
Розгледів вродливе і рідне на мить.
Хто має в душі від небес вишиванку,
Кому українське нестерпно болить!
11:42, 18.05.2014 рік.
Зображення: