У цьому великому світі,
Давно загубилась хатина,
Повно там чарівнійших квітів,
Там літом за хатой малина.
Там все розквітає з світанком,
Та гине вночі все, що жило,
Я там не залишусь до ранку,
Щоб місячним струмнем не вбило.
Там потайки бігають діти,
Шепочуть вночі сонні трави,
Нема куди в той хаті дітись,
Над нею століттями хмари.
Біда того місця у тому,
Що все там недовговічне,
Ти бистро відчуєш, як втома,
Тебе забирає навічно.