Розплети мою косу травневим вітром,
а замружені очі змалюй у вічність,
бо,згадавши мене всю жасминно-розквітлу,
ти колись прокленеш цю мою непохитність.
Цю мою некрасу, простоту не палку,
ти колись неодмінно згадаєш невчасно...
І краплини роси, і бджолу у пилку,
і оте лоскотливе каштанове пасмо...