***

Вибратись з-під завалів болю скоро не стане сили,
Але ти не здаєшся, старанно розштовхуєш брили.
Таке у тебе не вперше, і тепер, як і раніше
Відчайдушно тримаєшся думки,
Що такого не буде більше.
Якби можна було обирати, коли пережити біль,
Твій розтягся б років на тридцять з твоїх п’ятидести.
Віджив би його одразу, а далі – суцільний спокій…
Тіло розчиняється в тиші; теплій, глибокій…
Нічого вже не важливо, нічого вже не турбує,
І якщо подумати добре – тебе більше не існує.
Скінчилось страждання, кохання, вдавання
І все, що з цим римується, бо той, кого не існує,
Про таке не турбується.

21. 05. 2014