Димчо Дебелянов
ПЕРЕДЧУТТЯ
Минають днів шалених каруселі,
вперед невпинно доля мчить моя,
в пекельнім скварі тужної пустелі
любові привид все шукаю я.
Вінець мого чола не прикрашає –
то ллється піт кривавий і гіркий,
страшенна мука очі затуляє,
про спокій марить дух мій пломінкий.
Надходить невблаганно час тривоги,
німої прірви бачу чорноту –
мені спадають руки від знемоги,
і з криком я впаду у темноту.
***
2 варіант 3 строфи:
Надходить невблаганно час тривоги,
Безденну відчуваю я біду –
мені спадають руки від знемоги,
і з криком я у пітьму упаду.
***
Оригінал:
ПРЕДЧУВСТВИЕ
Изнизват се години след години,
аз все напред и все напред летя,
и в адский зной на тъжните пустини
преследвам призрака на любовта.
Венец челото ми не украсява –
оттам на струйки кървав пот се лей,
ужасна мъка взорът замъглява,
че за почивка моят дух копней.
О иде час на ужас и тревога,
възпрян на бездните край тъмни бряг –
ръце ще да отпусна в изнемога
и с грозен вик ще литна в черний мрак.
(переклад з болгарської – Любов Цай)