Кум та телефон

Николай Решетняк
Кум і дня не може жити без пригод,
Слухав я його ЧП відкривши рот.
– Гроші з картки я надумав получить,
Щоб мобільний телефон собі купить.

Видав гроші без помилок банкомат,
Ледве картку в гаманець встиг я заховать,
Звідкілясь з’явилась жіночка одна,
З повідомленням: – Погана новина,

В мене є для тебе добрий чоловік,
Вкоротити твій сусід бажає вік,.
На городі десь він яйце підложив
Щоб з дружиною і дітьми ти захворів.

Терміново треба порчу всю ту знять,
А для цього необхідно тисяч п’ять.
Затуманилося в мене в голові,
Повідомив їй, що маю лише дві,

– Зняти порчу я не зможу милий мій!
– Я тоді  піду додому. – Ні, постій!
Все одно зумію порчу з тебе знять,
Якщо згоден гроші всі мені віддать.

Хоч потрібний і мобільній був мені,
Це ніщо, як смерть крадеться до сім’ї
Наче сонний, гаманець я свій дістав,
Та всі гроші добрій жіночці тій віддав…

Вдома, зразу жінці правду розповів
А вона мені – В тенета ти зумів,
Їй потрапити, ловив багато ґав,
У міліції багато є заяв!

Я за голову схопився. Справді так,
Порчу кум мені не зробить, ну й дурак!...
До міліції одразу ж поспішив,
Та про жінку ту шахрайку заявив.

Все оформивши, сказав мені сержант:
– На цій справі зав’язати можеш бант,
Вже багато від людей заяв лежать,
Ми не можемо ту жіночку піймать!

Ось я й вирішив, що зараз в парк піду,
Й буду там, допоки злодійку знайду!
Тай пішов, чекав на лавочках три дні,
Та ось вдача посміхнулася мені!

Підійшов до банкомату чоловік,
Був веселий,хоч і мав похилий вік,
Ось з’явилась поруч жінка, точно та,
В кофті й юбці, розмальовані вуста,

Й почала вона, мені повіриш ти,
Діду всяку небувальщину нести…
Підійти я непомічений зумів,
Та її за руку зразу ж ухопив.

–Досить, – їй кажу дурити всіх людей,
Гаманці їх залишати без грошей,
До міліції пішли, вже був я там
І на тебе написав заяву сам!

На коліна вона стала. – Все я Вам,
Поверну, та ще й своїх багато дам,
Дві взяла я з Вас, ось тисяч п’ять візьміть,
Не бажаю у в’язниці я сидіть!

Я її прохання слухать, схотів
Та з тим дідом до міліції повів.
Прийняв нас мені знайомий черговий,
Здивувався дуже «здобичі» такій,

Та шахрайка мені гроші віддала,
Ти гадаєш, що скінчились всі діла!
Пан полковник дуже щиро привітав,
Та мобільний цей мені подарував!

Так що гроші цілі всі, є й телефон,
Та ще й знатиме про мене весь район!
Бо в газеті завтра вийде ця стаття,
Про цей випадок з реального життя!