В Киеве сожжёшь библиотеку, –
Не Александрийская, – простят.
Снега́ – всем бесам на потеху -
Как смоль – с Чернобыля летят.
Киев, Киев, Киев – не Афины.
Вдруг и здесь монгол и сарацин?..
И чёрный пепел Украины,
И дым от Дантовых терцин.
Честь и воля душу не поделят,
С плачем оседают на золе.
Сожгите книги, пусть поверят,
Что мы не жили на земле.
Да во что ж невольно снова влип ты?.. –
Но про всё история смолчит.
Уже пылают манускрипты,
И снег чернобыльский летит.
И чернобривцы сеет Галя
Посреди огня зимы.
И плачут птицы, погибая,
Чтоб оставались мы людьми...
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
Загублений манускрипт
Київську бібліотеку спалиш,
Не Александрійську, – то й простять.
А чорний сніг, а біла галич –
Уже з Чорнобиля летять.
Київ, Київ, Київ – не Афіни.
Але й тут могол і сарацин.
І чорний попіл України,
І дим із Дантових терцин.
Сніг у Кончі. Бранець волі й чести
Плаче, в тузі похилив чоло...
Спалити рукопис. Довести,
Що нас на світі й не було.
У яку гірку халепу влип ти,
І про все історія змовчить.
А вже палають манускрипти
І сніг з Чорнобиля летить.
А Галя сіє чорнобривці
Посеред лютої зими,
І плачуть птахи-самовбивці,
Щоб ми зосталися. Людьми...