Не треба мені запозичених слів розмаїття,
Бо маю з найкращих, найкращі у світі слова.
Де думка Тараса бунтує, немов передвістя
Чогось дуже цінного, з болем вкраїнських октав.
Не треба мені іншомовного марева нетрів,
Бо рідне вдяглося в шляхетне поєднання барв.
Буяють в красі навіть всесвіти, часом роздерті,
Куди не дивись, всюди сонце сміється з-за хмар.
Не треба мені всіх заморських почвар лихоліття,
Вже стало відомо, що ми не такі й молоді.
Не варто терпіти занадто обдерте лахміття,
Бо хто, як не ми, будівельники власних подій.
Не треба мені загримованих ролей бездарних,
Що хором кричать осоружне на всі голоси.
Я маю слова, а не просто дарунок примарний
І дихаю ними й безмежно пишаюся цим!
13:02, 28.05.2014 рік.
Зображення: http://www.xrest.ru/original/