Был не единожды Христос распят, убит.
Там, на Голгофе, всё было впервые.
От смерти умер, может от обид,
Но не жалел, что умер, как другие.
Распят был много раз на полотне,
И в мраморе, и в гипсе, и в граните.
Ну а потом он был распят во мне,
И в целом мире слышалось «распните!»
Доели тело, кровью запилИ,
И продолжалось это бесконечно.
И образ продавали, как могли,
И умереть не мог он человечно.
Куда пойду? Куда теперь пойду?
Где краешек земли обетованной?
Казармы лишь в оливковом саду,
Народы кровоточат рваной раной .
"Ісус Христос розп’ятий був не раз..."
Ісус Христос розп’ятий був не раз.
Там, на Голгофі, це було уперше.
Умер од смерті, може,— від образ,
і за життям не пожалів, умерши.
А потім розп’яли на полотні,
у мармурі, у гіпсі і в граніті.
А потім розп’яли його в мені,
і розп’яли на цілім білім світі.
І тіло з’їли, кров’ю запили.
Ще рік, чи два, чи десять, чи довіку?
І продавали образ з-під поли,
і не дають умерти чоловіку.
Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі земля обітована?
Казарми в Гефсіманському саду,
І всі народи — як розкрита рана…