Густо туман постелився по спілому полю.
Гіллям верба дотягнулась до плеса води.
Скинула лист,він поплив і поплив за водою
Наче роки.Наче моі щасливі роки.
Приспів.
Ой.як давно ми сиділи під тою вербою.
Ти заплітав в моі коси пахучі квітки...
Що ж ви,думки,не даєте серденьку спокою.
Моі думки.Ох які ви зрадливі думки.
Наші стежки заросли вже травою в окрузі.
Роки пройшли і сліди наші вже не знайдеш.
Де ти .кохання моє,і в якому блукаєш ти лузі?
І якими квітками цвітеш?І якими квітками цвітеш?
І кому соловей на калині так гарно співае.
І щебече всю ніч.І заснути кому не дає?
А я слухаю ніч,і серденько моє завмирає.
Де кохання мое?де ти,перше кохання моє?
01.о6.2014.