У країні мрій, де всі хлопці гарні,
А у стін немає людських ознак,
Робить пані Ельза в своїй кав'ярні,
Пил і попіл змінюючи на смак.
Пані геть не знає ні ліва, ні права,
А поділене навпіл - лише зерно,
І те перемелеться - буде кава,
Чашка сміху, де тиша вкриває дно.
Стане так - хтось розіб'є пляшанку з ніччю,
Де нема кордонів - не буде меж,
Всі втечуть, сховавши свої обличчя,
По лукавих стежках - і ти втечеш.
Ти пройдеш крізь тисячу Холокостів,
А вона із тацею - повз усе,
Ти приїдеш знову до неї в гості
Із душею, зимною, як глясе.
І, обравши спогад серед напоїв,
Що колись ви пили із нею вдвох,
Ельза зварить каву з твоїх набоїв,
Бо вона не стала Ільзою Кох.