Я зараз буду не про війну
Хоча про війну, але про нашу з тобою.
А ше вірніше : про ту жорстку боротьбу,
що ведемо в собі і з собою.
Я про ту війну, де є біль і кров,
Що стугонить у грудях і скронях.
Про ту, де виступає на прю
Любов проти Зла
Всередені
нашого
двобою.
І зовнішня війна не завадить лити кров
На тому місті, де мала б вирости земна любов.
НЕ судилося.
І в цьому житті. І в минулому
Давньому. Призабулому
настільки, що
Вже не знаєш, чи було, чи тільки наснилося.
Чи чиєсь сновидіння раптом прибилося.
Але точно знаю: ми мали шанс.
Не судилося?
Вином- отрутою залив
І щастя від рук відбив.
І в отруті далі живеш.
І сльози солоні ллєш
По втраченому місцю для любові...
Сотні загублених шансів.
Сотні прощань і пробачань.
Здається, це
вічно
триває
Війна, в якій нищиться шанс.
12.07.14