Я пилюку з доріг обіймаю.
Ти - ласкава, ти божа роса.
Я тримаю...якщо я ще маю...
Над тобой зведу небеса.
Костюмовані, декоровані миті,
То такі вже, як пір’я м’які.
Заблоковані думки, оповиті
Наче ластівки та літаки.
Оживаєш в мені як веселка
Ти - волога, що в спеку п’янка.
Ми пасуємо, як ніж і виделка,
Наче рими Шевченка/Франка.
Як скарби я згортаю у скриню:
Твою посмішку, голос, тепло,
Квіточки ті - червону і синю
І вокзала пророче табло.
Я щаслива що трапилось, сталось,
Що у грудях клокоче, гарчить
Я ім’ям твоїм бавилась, гралась
Вкарбувалось... назавжди/на мить.