П’ять крапель ранку.
...Лілово-рожевий вусатий тим’ян
сповзає по схилах до темного яру,
в якому клубочиться хижий туман.
А маки від раннього сонечка жаром
палають із хмарами, наче в змаганні,
хто з них пломеніти зумів яскравіше.
І м’ята парфуми легкі бездоганні
готує із вітром у вранішній тиші.
Шипшина у білих тонких пелюстках
ховає вечірнього дощика краплі.
А біля ставочка, у чагарниках,
готуються снідати заспані чаплі.
Приманює бджіл запашна бузина,
укрита солодкою піною квітів.
Зайчисько-вухань промайнув, як мана, -
у гості побіг до братів-"кармелітів".
Поважно проліз крізь тернові кущі
їжак, який вийшов із нірки у справах.
А я ж бо цей ранок на дошці душі
різьблю, заховавшись у зрошені трави...
Пи.Си. Переробка твору
2010-18.06.2014