Ваші вуста полуниці чекають доспілої.
Ягідка кожна звисає, цілуючи землю.
Ніч вже позаду. В обіймах досвітніх зомліла я,
Годі будити, торкаєтесь ніжок даремно…
В сон відлітаю, співаеться пташці замріяній!
Пальці торкаются тіла, і ліжко рипінням
Кличе мене повернутись... Сховавшись за крилами,
Ще позіхає чарівне русяве створіння...
Очі розплющила, вії гойдаються лагідно.
Ваші долоні ніжніші за промінь ранковий...
Надто дотепний зрівняє все дійство із брагою,
Нам же лікер з полуниці смакує – чудово!
Так, я піду на город, назбираю по ягідці
Повну міщину, промию й спокусою зваблю!
М'якоть червона і біла сметана - у засідці,
Серце захоплять в полон ще раніше, чим шабля!
ПЕРЕВОД Светланы Груздевой
http://www.stihi.ru/2014/07/05/19
Ваши уста ожидают клубниченьку спелую,
Ягода каждая землю целует, свисая.
Ночь позади. В предрассветных объятьях сомлела я,
Зря меня будите, ножки укройте: босая!..
В сон отлетаю…за дивной мечтой – не за былями…
Пальцы касаются тела, а ложе стенанием
Просит вернуться… Но, спрятавшись цепко за крыльями,
Томно вздыхает, всё в русых колечках, создание…
Очи раскрыла, ресницы качаются радостно…
Ваши ладони нежнее луча, как известно.
Слишком занудный сравнит это действие с брагою,
Нам же – ликёр из клубники, по вкусу – чудесный!
Спешно на грядку пойду, собирая по ягоде,
С верхом наполню я миску, на лавку поставлю.
Красная мякоть под белой сметаной, что загодя
Сердце пленяет и ранит острее, чем сабля!