Хлопчик знати дуже хоче,
Звідки в небі хмари.
Діждавсь ранку і щомочі
В дідусеву спальню…
Зрозумів дідусь онука,
Взяв його за руку:
-Добре, хлопче, поведу
В мандри до науки!
Бач, на землю дощик впав,
Сонечко – враз сушить…
Отож в крапельках вода
Вгору швидко рушить.
Ніби пар оці краплинки
В височінь мандрують,
Візерунком чудо-хмари
У небі малюють…
То як ниточки вони,
Білі і прозорі,
А бувають, як слони
Або айсберг в морі.
Ще бувають кучугури
Білі , сіруваті,
І нагадують вони
Замки з білих крапель...