Безоружное Оригинал Леры Шер

Римма Батищева
http://www.stihi.ru/avtor/sheflera

Слов не хватает. Что слова тогда,
когда не дышится – нехватка кислорода.
Вокруг в цвету весенняя природа,
а сердце рвёт проклятая беда,
Беспомощность так душу угнетает.
Моя страна от края и до края
враждой отравлена, едва жива,
И сеет семя ненависти лютой.
И прорастают нелюди, не люди,
из тех ростков и валят наповал.
Они с врагами бьются, значит, с нами.
Мы – безоружны. Нас простите, мамы,
что наше средство боя – лишь слова,
За ваши слёзы, за беду, что ныне
господствует на нашей Украине,
за всех таких, кто нас врагом назвал.

            18.06.2014

Лера Шер

Забракло слів. Та й що воно - слова,
коли не слів бракує, а повітря.
Довкола все так дивовижно квітне,
а серце туга навпіл розрива,
і власна безпорадність душу крає.
Моя країно, мій квітучий краю,
отруєна злобою, ледь жива,
не жито сіє - ворожнечу люту.
І проростають нелюди, не люди,
із парослі, що людяність вбива,
і б'ються з ворогами, тобто - з нами.
А ми - беззбройні. Вибач мені, мамо,
що моя зброя - то лише слова,
за твої сльози, за біду, що нині
господарює вільно в Україні,
за тих, хто ворогами нас назвав.