Вона сьогодні у вогні,
І винних не знайти тобі.
Одягнена в сорочку білу,
Як в давнину отую сиву.
Чи то є карма, чи то доля?
Чи самовизначена воля?
В сорочку білу вбрана -
Нитками крові вишивана…
Червона стрічка у її волоссі,
А квітка Маку у покосі!
Це тільки символи чи фатум?
Чи скраю у пошані мати хату?
Не всім прийшов той час,
Збирать розкидане каміння!
Завчасно у серцях погас
Вогонь очищення сумління!
А матір з мокрими очима
Кляне цей світ до ночі.
Бо уві сні лиш бачить сина
У вишитій сорочці…