Де ж та любов, що без гріха?
Де руки ті, що не відпустять.
Сама собі здаюсь смішна.
А душу знову дико трусять.
Де ж та любов, що без жалю?
Де очі, що від щастя сяють.
Як і раніше, лиш молю
У охоронців, що все знають.
Де щирість схована тепер?
Чи ми приречені страждати...
Знайди, прошу, скоріш мене,
Хоч знаєш, вмію я чекати...