Димчо Дебелянов
ПОЕТ
Переклад з болгарської Любові Цай
Куди намірявсь світ негайно,
він там бував — уже вертає;
когось п’янить і кличе тайна —
його ж з презирством відвертає.
Немов і радості він хоче,
а де вона — про те не знає,
сміється він про людські очі,
а наодинці — він ридає.
То надиха його ласкаво,
то з тінями воює вправно;
йому замісто хліба — слава,
тож так йому ведеться славно!
***
Оригінал:
Димчо Дебелянов
ПОЕТ
Оттам, де целий свят отива,
той, рано стигнал, се завръща; —
пред туй, що другите опива,
лице с презрение отвръща.
Уж търси радост, пък — къде е?
Да го попиташ, сам не знае,
пред хорските очи се смее,
а сам пред себе си ридае.
На час по триж се вдъхновява;
разправя се със сенки бегли;
наместо хляб му дават слава
и за това той славно тегли!