Не просихають очі матерів,-
Земля втомилась смерті рахувати...
Країна проводжа своїх синів,-
Тернистий шлях до Бога їм долати...
Страшне обличчя у земних утрат,-
Свинцева куля пущена “побраттям”
І православ'я, де під “рясой” кат, -
Всі до чужого тягнуть рученята...
Їм крові мало, їм смертей нестачить,
Цій сатанинській сворі “ паненят”!
Кремлівське плем'я вбачило удачу
В крадіжках, вбивствах, в знищеннях дитят!
Не знайдеш мир у розпалі війни...
І чорний ворон білим вмить не стане...
Та хто будує щастя на крові
Собі готує, смерті, поле бранне.