Знов кава і пуста розмова
У нас не склалось, бачу, як завжди.
Хоч ми не бачились з тобою років зо два,
Та я змінила погляди свої.
Ти все балакав, гомонів без перестанку,
Про те, що сумував без мене, занеміг.
Що ти не спав ночами до світанку,
Вгамовуючи бурю почуттів.
А я сиділа, ввічливо мовчала,
Допила тихо каву з молоком,
Але душа вже як раніше не співала,
А серце в твОю вже не вірило любов.