Коли ступаєш в днів потік,
Що надто вже одноманітні,
Сумні… похмурі… непривітні,
То це прийшов похилий вік
З думками – зграєю шулік:
Свіча життя твого згоріла…
На краще марні сподівання…
Згасають немічні бажання…
Втрачають силу м’язи тіла… -
Хіба цього ти захотіла?!
-Та не впадай у розпач – ні!
Зніми з очей полуду сіру,
Згадай про мене, волю й Віру –
Душа підказує мені –
Запалюй творчості вогні!..
Відтак рівнішає хода –
З похилим віком я у герці! –
Безмежну силу маю в серці…
Живу… душею молода…
Тече Ріки Життя вода…
06.07.14