Димчо Дебелянов
Крізь сон імлистий, легковійний…
Переклад з болгарської Любові Цай
Крізь сон імлистий, легковійний
дивлюсь в минуле я лишень —
переді мною безнадійний
мій постає пройдешній день.
Крізь сльози голос жде одвіту:
чом мед не спито щедрих бджіл,
чому печальна Афродита,
а щит твій кинуто на діл?
На честь твою то гімн натхненний
і сальви розлягались так,
ти часом був чернець смиренний,
а часом — відчайдух-вояк,
і перед прірвою жахною
не можеш ти не осягти,
що кликала в Життя з собою,
та Смерть скорботну вибрав ти…
***
Оригінал:
Димчо Дебелянов
Назад през сънища стъмени...
Назад, през сънища стъмени,
аз впивам взор неутолен —
неутолен и блед пред мене
въстава моя минал ден.
И нечий глас през сълзи пита:
защо меда е неизпит,
защо е скръбна Афродита,
а в прах покитен твоя щит?
Нима затуй над теб звучаха
тръби на свят и светъл грях
и ти бе ту невинност плаха,
ту лих борец, ту строг монах,
та днес пред самата провала,
да разумееш с горка жал,
че аз в Живота съм те звала,
а ти си сам Смъртта избрал...