Петро Куценко. Возле старой мельницы

Чернеют брёвна мельницы убого,
Что простояла мёртвой столько лет.
Мукой пропахли небо и дорога,
И ночь, и день,
                                 и весь наш добрый свет.

Тяжёлые, разбитые колёса
Ещё скрипят
                             и лунная вода,
Бессонницей отмеренная —
                                                   с плёса
Ещё течёт на лопасти сюда.

Скорее!
                 Полон нижний ковш до края,
Зерном забиты верхние ковши,
И жернова,
                     друг друга истирая,
Скрипят,
                 но рядом нету ни души.

Неужто чёрт решил отведать хлеба?..
Стучит о ковш пустое решето...

Нет, всё не так.
                           Из времени ничто
Не исчезает, но уходит немо.
И пропускают стены
                                     звёздный свет,
И видишь эту землю, это небо
Сквозь теплоту муки минувших лет.

Перевод с украинского


Петро Куценко

Біля старого млина

І знову возять до млина старого,
Що пусткою простояв скільки літ,
I пахнуть мливом небо, і дорога,
І ночі, й дні,
                         і весь наш добрий світ.

Натруджені, спрацьовані колеса
Поскрипують —
                                і місячна вода,
Безсонням переміряна,
                                         із плеса
Під греблею на лопасті спада.

Скоріш!
               Бо нижній кіш — до краю повен,
І вщерть зерна — у верхньому коші.
Поквапся ж!
                     Бо шорсткі долоні жорен
Шурхочуть,
                       а в млині — ані душі.

Невже ж таки чорти у ньому мелють?
Постукує об кіш борошнотряс...

Ні, все не так.
                          Це невблаганний час
Тече крізь двері зірвані і стелю,
А ти на місці вкляк —
                                          гуркоче млин —
І дивишся на небо і на землю
Крізь тепле й світле борошно хвилин.


Рецензии