Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Страшні слова, коли вони мовчать»*
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_100.html
Страшны слова, когда они немеют,
когда они притихли, затаясь.
Ты в полном замешательстве, не смея
когда-то чьих-то слов продолжить вязь.
Казнимый ими, кто-то плакал горько,
с них начинал, и ими ж завершил.
Мильярды слов,(да и людей же столько) -
А ты впервые молвить их решил!
Циклично все: уродство и красивость.
Сменяются асфальтом спорыши...
Поэзия - всегда неповторимость,
бессмертное касание души.
25.07.2014.
_________________________________________
*Ліна Костенко
«Страшні слова, коли вони мовчать»
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_100.html
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші
Поезiя - це завжди неповторнiсть.
якийсь безсмертний дотик до душi.