С украинского
***
Когда б уметь вы, голуби, могли –
сочувствовать, то вы б его наверно
на крыльях в Украину унесли,
тоскующую по нему безмерно.
К вам добрую он руку поднесёт
и вас поманит щедро и призывно:
Ко мне идите, дам и есть и пить вам:
на камнях – крошки, в черепке вода.
Ну, маленький, что на больную лапку
так часто припадаешь – дай-ка я
занозу вытащу, и просто с губ
тебя насытив вдоволь, желторотик,
отправлю в небо со своей руки.
Тот бог весны, и птиц, и облаков,
и юных первых листьев и шумящей
помолодевшей в тысяче ручьёв
воды небесной – он, оттаяв сердцем,
поголубел, седым стал с голубями,
растаял в них – лишь
осень подошла.
Оригинал
***
Коли б, коли б ви мали, голуби,
хоч трохи серця — ви б його на крила
взяли до себе і перенесли
на Україну, геть за ним стужілу.
До вас він добру руку піднесе
і озоветься — щедро і заклично:
Ходіть до мене, ось вам їсти й пити
крихти на стежці, в черепку — вода.
Ану, маленький, що на хору ніжку
ізчаста припадаєш — дай-но я
із лапки скапку вийму, просто з губ
тебе, ще жовтодзьобе, нагодую
і дам злетіти в небо із руки.
Той бог птахів, і провесни, і хмар
і молодої зелені й шумної
помолоділої по ста струмках
небесної води, відтеплів серцем,
поголубів, посивів з голубами
й розтав між них — ледь
осени діждав.