Чи ввижалось, чи вбачалось,
чи само собою сталось?
Знову віхола у полі завива.
Чи само опало листя,
чи розірване намисто,
а чи може то обірвані слова.
Вже те все за небокраєм,
час завжди нам душі крає
і немає вже туманної весни,
і сьогодні мабуть пізно,
і шляхи життя в нас різні.
Може стрінемось хоч зараз восени?
Ти прийшла і жовта осінь
розбуяла неба просинь,
той же парк нас листопадом обвива.
Жовтих кленів пале листя...
А чи може те намисто -
то і є оті обірвані слова.
Вже лишилось небагато
і нема вже тої хати,
і весна тодішня в спогад відбула.
Хай в душі гуляє вітер,
листопад той спогад витер...
А на зустріч ти усе ж таки прийшла.