Вольный перевод с украинского
стихотворения Лины Костенко
"Життя іде і все без коректур"
Наталья Сафонова
А жизнь идёт. И всё без корректур.
И время скачет в ритмике галопа.
Давно уж нет маркизы Помпадур,
и мы живем давно после потопа.
Не знаю я, что будет после нас,
в какой убор природа облачится.
В извечном беге истекает час -
пока мы живы - нужно торопиться.
Чтоб след оставить добрый по себе.
Мы ж промелькнём неуловимой тенью.
Чтоб только очи синие небес
всегда глядели на земли цветенье.
Чтоб все леса не вымерли, как тур.
Потоки слов, как руды, не иссякли.
А жизнь идет. И всё без корректур -
и будет, как напишешь сам, не так ли?
Строки не бойся, каверзной чуть-чуть,
Урок прими, как средство из аптеки.
Познать не бойся горькой правды суть,
не бойся бед, что льются словно реки.
Людскую душу бойся обмануть.
Коль в этом согрешишь -то уж навеки.
08.08.2014.
________________________________________________________
Ліна КОСТЕНКО "Життя іде і все без коректур"
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.