Повідомив вчора кум мені одну,
Дуже дивну, та цікаву новину.
– На базарі я знайомого зустрів,
Ось, що він мені по-дружбі розповів.
Був звичайним чоловіком, а тепер,
Побував він у загоні ДНР.
Розраховував що Путін гроші дасть,
Як приїде на Донбас Російська «власть».
Він потрапив у команду вояків,
У Російський БТР могутній сів,
Їздив там по різних селах і містах,
Та на мешканців наводив дикий жах!
Слава Богу, що стріляти не посмів.
Що життя дається Богом розумів.
Як побачив що діла ті Сатани
Що без Бога явно діються вони,
ДНР-івець без зайвих дій та слів,
До Українського війська поспішив.
Там, розкаявшись, одразу зрозумів,
Де знаходиться «кубло бойовиків».
Та який із ним самим відбувся жах,
Дім де жив він розвалився на очах!
Де я житиму не знаю я тепер,
І навіщо ж я пішов у ДНР!
Думав влада в Україні не така,
Надурили Росіяни «дурака»!
На душі моїй, великий гріх тепер,
Бо у мене від інфаркту батько вмер!
Україна! Дуже прошу я вибачай,
Не потрібен мені більше іншій край,
Ти мов ненька всі гріхи мені прости,
Бо тебе я захищати буду йти!