МН-17. Реквієм.
Час вже замовкнути зброї!
Час, щоб спинилась війна!
Падають люди, як зорі,
Падають у небуття!
Падають каменем, градом -
біль розсіка небеса!
Падають ДІТИ нa зeмлю -
не cвітанкова роса!
В муках кожен конає-
Крик замерзає в грудях!
В жилах кров закипає!
Вибухом рвуться серця!
Птахом, підбитим «Буком»,
з мрією на крилі,
падає Boeing у вічність
на українській землі…
Досить вже!!! Зброє, замовкни !!
Час припинити війну!
Час прочитати молитву.
Час запалити свічу…