Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Буває мить якогось потрясіння...»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16723
Наталья Сафонова
Бывает миг такого потрясения:
увидишь мир, как будто в первый раз.
Простая туча, серая, осенняя
подарит небу золотой окрас.
Стоишь, как стон, под сводом дивной сказки.
Душа глядит вселенною очей.
Природа говорит. Спадают маски.
Приходит ясность сути всех вещей.
И лёгкая к столетьям принадлежность
пронзает светом, душу теребя.
Прямым проломом памяти в безбрежность
уже оттуда познаёшь себя.
____________________________________________
*Лiна Костенко
«Буває мить якогось потрясіння...»
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16723
Буває мить якогось потрясіння:
побачеш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.
Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.
І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.