Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2014/08/07/5275
Как недлинны все сладкие миги…а жаль!..
Окоём спрятал солнце июля.
В отношеньях двоих засыпает мораль:
Им нужна только ласки пилюля!
Пожелтели листочки и с вишни – в траву…
Лето с временем жадно играет…
И цветёт, и поёт…и на счастье сорвут
Стебелёчек зелёного края.
Лес и поле – в стежках… двое – там, где туман.
Сквозь него им не видно «сегодня»…
В поезд впрыгнут, в порыве срывая «стоп-кран»
И пугая вагон преисподней.
Август режет колосья серпом. По стерне
Не пойдут…Им постель – белой былью.
Хоть вагон и чужой и в чужой стороне,
Не кровавятся рваные крылья.
Два фужера до края налиты. Уста
Ловят капли огнистого грога.
Эта ёмкость навечно…а, может, и та…
Но сегодня любовь их – до гроба!
Оригинал:
Як солодкі хвилини миттєві, на жаль…
Липень сонцем сховався за обрій…
У стосунках між двох засинає мораль,
Чи потрібно хоч щось? Їм так добре!
Пожовтілі листки з вишні впали в траву…
Літо жадібно час витрачає:
Ще квітує, співає, пече, ще зірвуть
Стебелинку зеленого краю…
Ліс чи поле в стежках… Двоє там, де туман…
І крізь нього не видно "сьогодні"…
В потяг вскочили, швидко зірвали стоп-кран,
Вибирають один із вагонів…
Серпень ріже колосся серпом… По стерні
Не підуть… Постіль ніжна та біла…
Хоч вагон і чужий, у чужій стороні,
Тільки так не кровлять рвані крила…
Два фужери по вінця налиті. Вуста
Ловлять краплі смоли вогняної.
Це майбутнього пляшка, а може й не та…
Не гадають – кохають обоє!