Ти, земле, - чорний оксамит,
Безрадосте моя,
Ти - скеля, мармур чи граніт,
А все ж - моя земля.
Тебе ганьбили і пекли
Прокляті всіх мастей,
І не водицею текла
Сльоза з твоїх очей.
Горіла у вогні печей,
Страждала повсякчас
В промовах бісових ідей,
Що таврували нас.
Та з-під брехні земля жива,
І знову - час такий,
Що захлинаються слова
Під вічний погляд твій...