Цілодобова ніч. У двадцятих числах
Питатиму — власне, чому не спиш?
А в серці моєму палаюча тиша
Тверезість весь час чіпляла на ніж.
Я викинусь в вікна тих міст, де є ти,
В той час як безжалісні кати
Народжують сумніви з страху корінь,
І вламуються до палати.
Перебираю у спогадах миті,
Де я залишався притомним в тобі,
Мене підбиває підвістись і вийти,
Щоб спокій десь в гумі доріг віднайти.
Підступною ти залишаєшся й досі,
І може крізь тишу десятків років
Ти винайдеш в серці уламки любові.
Мені вже не треба — залиш їх собі.