Ганна Осадко
Война
Лето в финале,
почти ничего не осталось от лета –
огрызок какой-то чёрствый:
«я так и не согрелась», – говорю маме,
«да ну, жарища стояла, чего ты?»
«не помню, – поёживаюсь, – зябко».
Осень глубокая, будто бы сон, наползает с востока:
«как им в окопах будет зимою?» – мама вздыхает…
«носки на спицах вязать научимся», – говорит моя доча …
На кухне три женщины –
Лето-осень-зима –
И у каждой –
Война в сердце
Плачет.
Вiйна
Ганна Осадко
Літо минає,
майже його не лишилося, того літа –
окрайчик який зачерствілий:
«я так і не зігрілася», - кажу мамі,
«та ну, спека була ж, чого ти?»
«не пам»ятаю, - плечима зводжу, - зимно».
Осінь глибока, як сон, суне зі сходу:
«як їм в окопах буде зимою?» - зітхає мама
«навчимося на спицях плести шкарпетки» - моя мала каже…
Три жінки на кухні –
Літо-осінь-зима –
І у кожної –
Війна в серці
Плаче.