Татьяна Майданович
КОЛОКОЛЬНЯ
Душа поэта – колокольня,
Бессменный Духа часовой.
В ночи почувствует невольно
Слова с Небес, прияв собой.
Бедой и радостью разбудят,
И зазвучат за небосклон,
И долетят туда, где люди
И свет любви в сердцах зажжён.
Всех, кто добром обеспокоен,
Утешат, бодростью дыша…
Нет, не одна моя душа,
А лишь одна из колоколен.
15.07. 2014/Перевод с украинского Василя Дробота 26.07.2014
Тетяна Майданович
ДЗВІНИЦЯ
Душа поета – як дзвіниця,
Незмінна духу вартова.
Вона відчує… Їй не спиться,
Коли з Небес зійдуть Слова.
Вони її вночі розбудять,
За овид з нею зазвучать
І долетять туди, де люди,
В яких любов горить в очах.
І втішать їх сердець неспокій,
І додадуть бадьору міць…
Моя душа – не одинока,
А лиш одна з таких дзвіниць.
15.07. 2014