"Якщо людина помре, чи буде вона жити знову?.. Ти будеш мене звати, і я тобі відповім. Ти засумуєш по створеному своїми руками."(Іов 14: 14,15)
Дощ плаче краплями мільйонів,—
Чиїхсь несповненних надій,
Обірванної горем долі,
Що мала все — тільки радій.
І де тепер чиєсь кохання,
Садиби затишок, пісні,
Які лунали аж до рання,
І проминали в щасті дні?..
Минають роки і століття,
Та в Твоїм серці все живе,—
Коли минуть всі лихоліття,
Кого кохаєм — оживе!
Перевод на русский
Людмила Леон
Дождь миллионами капель рыдает
О неисполнении чьих-то надежд,
О прерванной горем судьбе страдает,
А, казалось, время радости и побед.
И где теперь любимая та,
Песни, звучащие до утра,
Усадьбы уют и участие,
Где проходили дни в счастье?
Проходят года и века,
А та, что в сердце, вот тут...
Когда пройдут все лихолетья,
Кого мы любим - оживут!