Зелене багаття! Я лісом блукаю…
Де мавка? Де мавка? Я мавку шукаю.
Не чує вона і не хоче почути,
Бо знає. Бо знає: жорстокість – це люди.
Я дуба питаю, я клена питаю:
Де мавка? Де мавка? Я мавку шукаю.
А дуб – мовчазливий і клен – мовчазливий…
І хмари зелені, мов грива, мов злива…
Десь зойкнуло в лісі відлуння на спогад,
Десь там – у багатті зеленого бога.
Десь блиснуло жовтим і жовтогарячим…
То мавка! То мавка! То мавка – я бачу!