Давненько не відвідував
Село:
Подвір'я бур'яном
Позаростало,
Але колись уквітчаним
Було,
Та хазяїв його уже
Не стало.
Між берегами Снивода
Тече
І острівок собою омиває
До Бугу свої води все
Несе
Рибалок всіх уловом пригощає.
Корівники всі вщент тут
Розібрали,
А планували комплекс
Збудувать.
Безбожно все колгоспне
Розікрали,
А планували мільйонером
Стать.
Слава Богу фермери тут
Сіють
І збіжжя на паї усім дають.
Біля землі хазяйнувати
Вміють,
Тому безбідно поки що
Живуть.
З землею наші долі поєднались
І поки люди є - живе село,
На весь свій вік вони з ним
Повінчались,
Воно їх життєдайне джерело.
Чернятинцями це село так
Зветься,
На Вінничині буйно розквіта.
Нащадкам воно в спадок
Зостається,
Якщо не вмерло - жити
Йому літа !
На фото Н.Вокалюк: річка Снивода біля села Чернятинці на Вінничині