С украинского
***
В воспоминаниях, на дне, как звёздочка в кринице,
она является ко мне: и светит и святится.
Из темноты, из бездны лет, из забытья и тиши
она пришла на этот свет под знаком доли высшей,
и всё взывала, всё росла, саднила и болела,
и вот уже в тебя вошла, аж дух покинул тело.
И занялась тогда заря надежды на спасенье –
под зов громовый Кобзаря сквозь трубы погребенья.
Оригинал
***
Самого спогаду на дні, як зірка у криниці,
вона з’являється мені — і світить, і святиться.
Із темряви, з безодні літ, із забуття і тиші
вона зродилася на світ, неначе доля віща,
і все ячала, все росла, болила і боліла,
допоки в тебе увійшла, аж дух пірвався з тіла.
І зайнялась мені зоря і обняла півнеба
громовим гуком Кобзаря і сурмами погреба.