Рубаи
***
Земная радость – жизнь во имя Бога,
Лишь в доброте к нему светла дорога.
Огонь любви душой в стихах разлит,
Любви, которой не бывает много.
***
Живут стихи, и строки не забыты,
В них нежность, и посыл к сердцам сокрыты.
Не увядают, как сама любовь, цветы,
Когда скупой, мужской слезой омыты.
***
Цветы тепло и нежность сохранят,
И грустный вздох, и ваш прощальный взгляд,
Соединив мечты и мысли в бесконечность,
Где наши тайны звёздами горят.
***
Когда душа отчаяньем объята,
Судьбой распластана, крестом распята,
Хранитель Ангел, не покинь, возьми с собой,
Ведь на любовь надежда не отнята.
***
Прильнула тьма, чтоб тайны ночи слушать
и в отблесках уюта не нарушить...
Огонь! Зачем твои костры в ЕГО глазах?
Зачем мою испепеляешь душу?
http://www.stihi.ru/2014/12/31/2059
Вогонь кохання у віршах розлитий
-----------------------------------------------------
(перевод на украинский язык: Николай Сысойлов)
***
рубаї
***
Небесна радість – чути серцем Бога,
Крізь доброту до нього йде дорога.
Вогонь любові у віршах моїх –
Вогонь, який горить лише для Нього.
***
Живуть вірші, мовчанням не забиті,
У них і ніжність, і страждання скриті.
Не в'януть, – мов сама' любов, – цвітуть,
Бо чоловічою сльозою вмиті.
***
Тепло і ніжність квіти збережуть,
І сум зітхання, і безглузду лють,
З’єднавши мрії й ду'мки в нескінченність,
Де наші тайни Богу сльози ллють.
***
Коли душа розплющена й зажата,
в журбі розпластана, з Хрестом розп'ята, -
Хранитель Ангел, не покинь, візьми з собою,
Адже надія на Спасіння не віднята.
***
Прилине тьма – і тайни ночі мушу
Я знову слухати, – та клятви не порушу…
Вогонь! Навіщо ти гориш в ЙОГО очах?
Навіщо словом спопеляєш душу?
***
Николай Сысойлов,
31.12.14