Захотілося вчинити
Для дружини щось приємне –
Без прохань задовольнивши хоч один її каприз.
І надумав я зробити,
Зрозуміло, що таємно,
Для коханої сніданок – це і буде мій сюрприз.
Тільки вийшовши з кімнати,
Зачіпаю ліктем вазу
І, за мить, по всій підлозі розлетілось бите скло.
Розпочавши підмітати,
Я порізався одразу.
Ну, а де бинта шукати?.. Я не знаю – як на зло!
Тож, повільно коридором,
Вздовж стіни діставшись ванни
Я хотів промити рану, але ж лиху до забав,
Мій останній крок, на горе,
Став для мене нездоланним –
Я у ванні послизнувся і на рукомийник впав.
Далі стало зовсім сумно:
Рукомийник обірвався
І, ударившись об кахель, розлетівся на шматки.
Я ж у цей момент бездумно
За усе підряд хапався,
Розкидаючи шампуні, мило, гелі і щітки.
А іще машинка пральна
Пригостила на додачу,
Бо об неї, до усього, я розбив собі чоло.
В цю хвилину, геть фатальну,
Принеслась дружина з плачем
І питається у мене: «Милий, що це тут було»?!
Розповів я все коханій
Про страждання непомірні
Та зловив себе на думці, що неправильно вчинив.
А слова її останні
Безперечно дуже вірні:
«Милий, любий мій, незграбо, краще б квітів ти купив».